Мало хто з державних службовців зробив для модернізації України більше, ніж Володимир В’ятрович. Адже модернізація починається в голові. Вона починається із прощання з імперським середньовіччям, з імперською картиною минулого й імперськими символами.
Модернізація починається із прощання з леніними та жуковими, з відкриття архівів і згадування власних героїв. Вона починається з відповіді на запитання, чому ми разом живемо в одній країні – а вже наслідком цієї відповіді є економічні реформи, інституції відкритого доступу та підзвітне урядування. Як казав Каха Бендукідзе, лише націоналісти роблять реформи.
Нещодавно ми зустрічалися з В’ятровичем, і я запитав, наскільки незворотні зміни. Володимир посміхнувся й відповів: “Ну, леніних вони вже точно не зможуть всіх повернути на старі постаменти”. Він має рацію. Не можна жити на вулиці Леніна в місті Комсомольську й будувати європейську ліберальну демократичну країну. Совок починається в голові, і там же він закінчується.
Не було жодної причини звільняти В’ятровича, окрім ненависті до нього нинішніх очільників держави.
Якщо уважно почитати наших ворогів, одна з основних їхніх стратегій називається “холодна пам’ять”. Це те, проти чого билася команда В’ятровича.
Дякую, Володимире!