Рак шлунка є одним із найскладніших онкологічних захворювань, що вимагає ретельної діагностики та ефективного моніторингу. Він залишається одним із лідерів за рівнем смертності у світі, зокрема через пізнє виявлення. Це пов’язано з тим, що на ранніх стадіях рак шлунка часто не має специфічних симптомів, а його прояви легко сплутати з іншими захворюваннями шлунково-кишкового тракту.
У сучасній онкології, окрім таких класичних методів, як ендоскопія та комп’ютерна томографія, все більшого значення набувають лабораторні дослідження, а саме — аналіз на онкомаркери. Ці білки, що виробляються пухлинними клітинами, дають лікарям можливість не лише оцінити динаміку захворювання, а й вчасно виявити рецидиви.
Важливо розуміти, що онкомаркери не є самостійним інструментом для постановки діагнозу, а використовуються лише в комплексі з іншими дослідженнями.
Жоден з онкомаркерів не є абсолютно специфічним для раку шлунка, але їх комбінація значно підвищує діагностичну цінність. Основні маркери, які використовують у клінічній практиці:
- СЕА (карциноембріональний антиген): Це один із найстаріших і найбільш вивчених онкомаркерів. Він часто підвищується при аденокарциномі шлунка.
- СА 19-9: Цей маркер, що зазвичай асоціюється з раком підшлункової залози, також може бути підвищеним при раку шлунка. Його високий рівень часто свідчить про залучення в процес великих ділянок пухлини.
- СА 72-4 (карбогідратний антиген): Цей маркер вважається одним із найбільш чутливих для діагностики раку шлунка, особливо при метастазах. Сучасні рекомендації радять використовувати його у поєднанні з CEA.
- СА 125: Цей маркер, що зазвичай використовують при раку яєчників, також може підвищуватися при раку шлунка, особливо якщо пухлина поширилася на очеревину.
Комбінація маркерів: шлях до підвищення ефективності
Сучасна онкологія все частіше використовує мультимаркерний підхід, оскільки це дозволяє отримати більш повну картину. Комбінація CEA та CA 72-4 є найбільш рекомендованою для пацієнтів із підтвердженим діагнозом. Високий рівень маркерів часто свідчить про розповсюдження хвороби або недостатню ефективність лікування.
Онкомаркери відіграють особливо важливу роль у моніторингу пацієнтів після хірургічного втручання та хіміотерапії. Якщо після успішного лікування рівень маркерів був низьким, а потім почав зростати, це є тривожним сигналом про можливий рецидив.
«Онкомаркери дозволяють відслідковувати динаміку, але не замінюють основних клінічних критеріїв постановки діагнозу», — наголошує експерт клініки Спіженка.
FAQ: відповіді на ваші питання
1. Чи можна встановити діагноз раку шлунка лише за онкомаркерами?
Ні, це неможливо. Онкомаркери використовують лише у поєднанні з іншими методами, такими як ендоскопія з біопсією та КТ.
2. Чи потрібно здавати аналізи на онкомаркери здоровим людям?
Онкомаркери не призначені для скринінгу у здорових, особливо в чоловіків та молодих пацієнтів без факторів ризику.
3. Як часто потрібно перевіряти рівень онкомаркерів?
Після лікування — раз на 3–6 місяців, за рекомендацією лікаря.
Інформативна інструкція: що робити?
- Дотримуйтесь графіку: Регулярно проходьте обстеження за графіком, який вам призначив лікар.
- Не ігноруйте симптоми: Якщо ви відчуваєте біль у шлунку, втрачаєте вагу або маєте інші підозрілі симптоми, негайно зверніться до лікаря.
- Спілкуйтеся з лікарем: Обговорюйте з лікарем результати аналізів та можливі наслідки. Ваша участь у процесі є важливою.
Онкомаркери є важливим, але не єдиним інструментом у діагностиці та моніторингу раку шлунка. Їхня головна цінність — у здатності відстежувати динаміку захворювання та вчасно виявляти рецидиви.
Ваша пильність і своєчасне звернення до лікаря є найкращим захистом.
Пропонуємо вам наступне відео до перегляду: