Проросійський “слуга” з групи Коломойського підготував законопроєкт про “Третій Рейх та інші радянські республіки”

Так, саме таку формулу пропонує записати в українському законодавстві “слуга народу” Бужанський, відомий епатажними заявами й не менш епатажним законопроєктами. Ці проєкти настільки абсурдні, що навіть його рідна фракція їх не підтримує.

Але є в цьому абсурді цікава закономірність – логіка цих проєктів дивним чином співпадає із забаганками Москви й російськими уявленнями про те, яким має бути українське законодавство. І закон про державну мову скасувати, і закон про люстрацію визнати таким, що втратив чинність, і в школу повернути русифікацію, і так далі.

Й ось нарешті депутат Бужанський узявся за іншу улюблену кремлівську тему – “вдосконалення” законодавства про засудження комуністичного та нацистського тоталітарних режимів.

Зареєстрований ним під номером 2797 законопроєкт має гучну назву “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання героїзації військових злочинців та легалізації нацизму”.

Вже сама назва наче списана з російських агіток або відкопаних на смітнику історії законопроєктів іншого відомого борця з “легалізацією нацизму” – зрадника України Вадима Колесніченка.

Причому списана з російської мови настільки буквально, що воєнні злочині в Бужанського стали “військовими” – автор явно не розрізняє цих двох понять.

Втім, назва в цьому законопроєкті живе сама по собі (мовляв, караул! – нацизм легалізують, злочинців героїзують), а текст – сам по собі.

Можна лише поспівчувати людині, якій треба вигадати, що б його такого дописати в закон про засудження тоталітарних режимів, коли там усе, що треба, давно написано й чудово працює.

І от до 4 статті закону про декомунізацію, яка чітко забороняє будь-яку пропаганду символіки комуністичного та нацистського режимів наш автор пропонує зміни, з яких випливає, що слово режим – жіночого роду, а Третій Райх – одна з радянських республік.

Про зміст пропозицій годі й говорити. Не лише через абсурдність переліку в цій статті того, що автор називає “військовими та напіввійськовими формуваннями”, але й через те, наприклад, що з 1922 року і до сьогодні гімн Німеччини – це одна й та сама “Пісня німців” на слова Гофмана фон Фаллерслебена й музику Йозефа Ґайдна. У різний час офіційним гімном були різні строфи одного й того самого вірша, а мелодія взагалі не змінювалася. Виходить, що депутат-раціоналізатор пропонує заборонити грати гімн ФРН – однієї з найважливіших європейських держав, партнерки України.

У такому ж дусі написано весь цей законопроєкт. Практичного сенсу від якого – жодного, бо в Україні й так нацистська пропаганда та символіка не просто заборонені, а є кримінальним злочином, за який передбачено до п’яти й навіть 10 років ув’язнення.

Єдине пояснення появи таких шедеврів – допомога державі-агресорці у спробах дискредитації України та підтримка брехні про буцімто “перегляд результатів Другої світової війни” й уявну реабілітацію “осіб, які приймали участь у переслідуванні і масових знищеннях євреїв і ромів”.

Росія, до речі, не лише заповнила подібною брехнею власне законодавство, а і щорічно виносить на розгляд Генасамблеї ООН резолюції “проти героїзації нацизму”, які схвалюють голосами країн третього світу та союзників Москви. Але більшість демократичних країн, зокрема всі члени ЄС, ніколи не голосують за ці резолюції, а Україна та США завжди голосують проти.

Сподіваюся, цей проєкт чекає така ж доля, як і попередні. Але сам факт, що деякі колеги використовують депутатські повноваження для продукування макулатури про “Третій Рейх та інші радянські республіки” – не робить честі парламентові.

Володимир В’ЯТРОВИЧ