КОЛИ КАРТИНИ ВИХОДЯТЬ У СВІТ

Виставковий червень художниці Оксани Юрченко

Автор: Ванда Орлова

У світі, де новини біжать швидше, ніж ми встигаємо прожити день, є мистецтво, яке не квапиться. Воно не кричить і не змагається за увагу. Воно просто з’являється — як промінь світла у вікні або перша полуниця влітку. Саме таким є живопис Оксани Юрченко — художниці, чиї роботи схожі на ілюстрації з улюбленої дитячої книжки, яку хочеться гортати знову й знову.

Цього червня її картини виходять за межі майстерні. Вони подорожують, говорять з новими глядачами, дивуються світові так само, як і ті, хто дивиться на них. І вперше за тривалий час ці зустрічі стануть не віртуальними — а справжніми, у виставкових залах, де запах фарби змішується з передчуттям чогось доброго.

Маленькі всесвіти — у рамці

«Я завжди уявляю, як хтось уперше бачить мій малюнок. Не через екран, а на стіні, поруч із іншими творами, у просторі, де глядач зупиняється й затримує погляд. Це ніби маленький момент зустрічі — іноді веселий, іноді несподівано глибокий», — зізнається Оксана.

Її роботи неможливо сплутати з іншими. Там — фантазійні сюжети, які розповідають історії без слів: краби з валізами, хатинки серед саду, риби, що світяться у морській темряві, обійми під ліхтарем, що нагадує про затишок, знайомий ще з дитинства. Але попри казковість, у них багато реального. Бо натхненням для художниці є життя: її діти, природа, спогади про літо, яке триває завжди, якщо відчувати його в собі.

Ці картини — як м’яка ковдра для серця. Не солодка втеча від реальності, а нагадування про інше її обличчя: те, де живе добро, турбота, світло. І так, у роботах Оксани Юрченко все це — на повному серйозі.

Червень під знаком казки

У червні Оксана бере участь одразу в кількох групових виставках. Одна з них пройде у стінах Будинку художника, що поруч з Хрещатиком в Києві.

Оксана зізнається: для неї це особливий етап. Її картини звикли жити у майстерні або на сторінках соцмереж, де глядач частіше «прогортає», ніж «зупиняється». А виставка — це інше. Це запрошення на зустріч. Це шанс для її героїв ожити в очах тих, хто шукає не ефектності, а щирості.

До речі, у червні на читачів чекають і нові роботи — частину з яких уже бачили у публікаціях, а інші — зовсім нові, створені спеціально для виставкового періоду. Їх Оксана берегла, мов несподівані подарунки, які мають з’явитися саме вчасно.

Тепло, яке можна побачити

Мистецтво Оксани Юрченко — це не про концептуальну складність чи технічну демонстративність. Це про відчуття. Про радість, яку ми давно загубили в дорослому житті. Про той світ, де все ще можна вірити в добрих крабів, хатинки з душею та сонце, що не зникає за хмарами надовго.

Можливо, саме тому ці роботи так полюбили діти. А ще — дорослі, які пам’ятають, як це: мріяти. Бо картини Оксани — це більше, ніж зображення. Це довіра. До глядача, до світу, до самої себе.

Запрошення на зустріч

Цього літа Оксана Юрченко відкриває для нас нову сторінку своєї мистецької історії. Вона відпускає свої картини у світ — як мати, яка відпускає дитину з дому з теплом у серці. І запрошує нас побачити ці історії наживо.

Слідкуйте за анонсами на її Instagram сторінці  @_art_oksana_kyiv — і не проґавте можливість доторкнутися до справжньої ніжної казки, яка існує не десь у книжках, а тут, поруч. На полотні. У фарбах. У погляді. У серці.

Бо кожна зустріч із мистецтвом Оксани — це нагадування: світ може бути добрим. І доброта — це теж сила.