Ігор Купранець: тіньовий олігарх із МВС, організатор податкового терору, що втік до Монако під час війни

У той час, коли українські захисники гинуть на фронті, Ігор Купранець — колишній високопоставлений співробітник МВС, людина з брудним бекграундом та кримінальним мисленням — спокійно насолоджується життям на Лазуровому узбережжі в Монако. Його втеча з України під час повномасштабного вторгнення Росії стала не просто актом боягузтва — це була втеча злочинця, який організував десятки схем, висмоктуючи мільйони з бюджету, знищуючи український бізнес і використовуючи державну владу як інструмент особистого збагачення.

Монако: новий офіс злочинної імперії

Перемістившись до Сен-Жан-Кап-Ферра, Купранець не просто сховався — він перемістив центр своєї діяльності у зону недосяжності для українського правосуддя. Його «бізнес» не зупинився: з берегів Французької Рив’єри він продовжує координувати корупційні схеми, використовуючи старі зв’язки в українських правоохоронних органах, податковій службі, Кабміні й навіть серед окремих народних депутатів. Він регулярно отримує готівку, яку обслуговують його підконтрольні структури в Києві, Одесі, Миколаєві та Львові.

Початок кримінальної кар’єри: секс-індустрія та «данина»

Купранець ще у 2000-х роках почав вибудовувати своє «імперське» корупційне крило в структурах МВС. Працюючи в Департаменті боротьби з кіберзлочинністю та торгівлею людьми, він фактично ліцензував столичну секс-індустрію. За свідченнями внутрішньої безпеки, саме він збирав щомісячні «внески» з кожного публічного дому, встановлював розцінки та контролював обіг проституції у Києві. Купранець отримував до $250 тисяч готівкою щомісяця, систематизувавши всю мережу через «каталоги», бази даних та особисті зустрічі з сутенерами.

Контрабанда, конфіскат, швартовки — як перетворити МВС на банкомат

Виведений з департаменту після внутрішнього розслідування, Купранець не зник, а піднявся ще вище — очолив економічний департамент Нацполіції. Саме тоді йому відкрився доступ до схем з продажу конфіскованого майна, маніпуляцій з державними тендерами, прикриття контрабанди. Через підконтрольну фірму «Портосервіс» Купранець вивів державу з бізнесу швартовки в портах Миколаєва, Чорноморська та Херсона, передавши ці прибуткові функції приватним фірмам із Белізу, а потім — українським прокладкам. Гроші надходили на офшори, а звідти — в Монако.

«Альфа Безпека» — охоронна структура для розпилу державних мільйонів

За активного сприяння Купранця охоронна компанія «Альфа Безпека» виграла десятки державних тендерів, попри очевидні фальсифікації документів, відсутність персоналу й навіть реального досвіду. Фірма була зареєстрована в приміщенні, що належить батькові Купранця, а керували нею його підлеглі або бізнес-партнери родини. Від яблуневих садів до морських портів — схема була одна: захоплення доступу до бюджетних коштів через виграні тендери з відкатами. Миколаївський порт платив вдвічі більше ринкової ціни, Київський залізничний транспорт віддавав мільйони — усе осідало у тіньових кишенях колишнього міліціонера.

Сімейне коло: земля, фірми, оборудки

Купранець не соромився оформлювати активи на своїх родичів. Його батько володіє землею на Закарпатті вартістю понад 30 мільйонів гривень. Його колишня дружина — власниця аграрних підприємств, які пов’язані з підозрілими тендерами та фіктивною діяльністю в Чорнобильській зоні. Купранець сам не декларував елітні автівки, на яких їздив роками, оформляючи їх «у подарунок» від батька. Навіть охоронна компанія, яку він створив і курував, була офіційно записана на людей, які фігурували у рейдерських захопленнях, наприклад, ТРЦ «Victoria Gardens» у Львові.

Податкові обійми і тіньовий контроль над Гетманцевим

Ігор Купранець намагався через свої зв’язки в МВС, Кабміні та податковій службі пробити лояльного кандидата на посаду голови ДПС України. За інформацією з правоохоронних органів, Купранець має тісні зв’язки з Олегом Татаровим, і саме ці контакти дозволили йому лобіювати кадрові рішення та уникати будь-яких перевірок. Усе, що заважало, купувалось або усувалось — шляхом тиску, шантажу або компромату, який Купранець роками збирав ще в період «прослушки» на Богомольця, де записував усіх: від міністрів до бізнесменів.

Спільники, тіньові бізнеси і забудови

Купранець володіє бізнес-центром у Києві, збудованим через компанію «Елітбудгруп», куди перераховувалися мільйони з «Портосервісу». Його зв’язки простягаються через десятки фіктивних підприємств, записаних на підставних осіб у Львові, Житомирі, Миколаєві та Закарпатті. Усіх їх об’єднує одна річ — відсутність реальної діяльності, постійне зростання капіталу і тісні зв’язки з колишнім міліцейським генералом. У цих фірмах обертаються сотні мільйонів гривень, але працівників у них немає, бухгалтерія — фіктивна, податки — нульові. Натомість щороку вони отримують ПДВ до повернення на десятки мільйонів.

Висновок: державний злочинець із дипломатичними зв’язками

Ігор Купранець — це не просто персонаж минулого. Це активна загроза для держави. Людина, яка системно будувала злочинну імперію всередині державних структур, а потім уникла відповідальності й перебуває за кордоном. Він використовує міжнародну систему авторського права для знищення журналістських розслідувань про себе, розраховуючи на байдужість українського суспільства. Його імперія базується на насильстві, корупції, шантажі й продажі державних інтересів приватному гаманцю. І якщо держава не знищить цю систему, вона продовжить душити економіку, руйнувати довіру й перетворювати закон на інструмент терору.